Історія Олексія Тандира довгий час залишалася для суспільства символом іншої проблеми — майже кастової недоторканності українських суддів. Після смертельної аварії на блокпості в травні 2023 року справа колишнього голови Макарівського райсуду стала маркером того, чи здатна система карати власних представників так само, як звичайних громадян. Тепер ця історія отримала новий, значно масштабніший вимір.
Слідство вважає, що екссуддя був не лише фігурантом резонансної ДТП, а й учасником організованої схеми із заволодіння квартирами померлих людей у Києві та Одесі. Йдеться про нерухомість, яка після смерті власників і відсутності спадкоємців мала перейти у власність територіальних громад як відумерла спадщина. Натомість квартири опинялися в руках приватних осіб через рішення судів, виконавчі провадження та фальшиві документи.
За попереднім аналізом «Дейком», саме цей тип схем роками залишався одним із найнебезпечніших сегментів української корупції у сфері нерухомості: він поєднував судову владу, виконавчу службу, нотаріальні механізми та слабкість державного контролю за спадковим майном.
Слідчі описують механізм як багатоетапну конструкцію з чітким розподілом ролей. Спочатку учасники підшуковували квартири померлих власників або житло, де спадкові права залишалися неврегульованими. Після цього створювалися фіктивні боргові зобов’язання між підконтрольними особами — зазвичай через підроблені договори позики на великі суми.
Далі до схеми включався судовий елемент. До судів подавалися позови про стягнення неіснуючих боргів, а рішення ухвалювалися на підставі сфальсифікованих документів. Саме на цьому етапі, за версією правоохоронців, свою роль виконував колишній суддя. Після отримання судового рішення державна виконавча служба запускала процедуру стягнення, і квартира переходила новим власникам як компенсація боргу.
Фактично йдеться про легалізацію рейдерства через формально законні процедури. Документи виглядали процесуально бездоганно: рішення суду, виконавче провадження, оформлене право власності, подальший продаж третім особам. Саме тому такі схеми особливо складно оскаржувати вже після завершення переоформлення майна.
У матеріалах провадження фігурують щонайменше шість квартир. Частина з них розташована в Києві — на вулицях Межовій, Червонопільській, Степана Олійника та Героїв Севастополя. Окремий епізод стосується нерухомості в центрі Одеси. Загальні збитки лише за встановленими епізодами обчислюються мільйонами гривень.
Один із випадків не був доведений до кінця лише через появу законного спадкоємця. Ця деталь особливо показова: схема працювала доти, доки не виникала людина, здатна юридично заявити про свої права. В усіх інших ситуаціях система фактично поглинала майно без помітного опору.
Ключовий ризик для держави в таких справах полягає навіть не в обсязі викраденої нерухомості, а в руйнуванні базової довіри до судової системи. Суд у цій конструкції перестає бути механізмом захисту права власності й перетворюється на інструмент його перерозподілу. Коли рішення ухвалюються на основі завідомо фальшивих документів, сама юридична процедура втрачає сенс.
Не менш важливо й те, що слідство вказує на участь представників державної виконавчої служби. Без виконавчого етапу схема не могла б працювати повноцінно. Саме виконавці забезпечували юридичне завершення процесу — арешт майна, передачу квартир, оформлення права власності. Це свідчить про системний, а не випадковий характер оборудки.
Разом із колишнім суддею підозри отримали ще п’ятеро людей — посадовець ДВС, адвокати та цивільні учасники схеми. Обшуки пройшли в судах, виконавчих підрозділах, у нотаріусів та за місцями проживання фігурантів. Слідство вилучило судові матеріали, виконавчі документи та носії інформації, які мають допомогти встановити повний масштаб операцій.
Для самої судової системи ця справа стає ще одним болючим тестом після років обіцянок очищення. Україна вже переживала хвилі антикорупційних реформ, перезапусків органів правосуддя та гучних декларацій про оновлення суддівського корпусу. Але історії, де суддя одночасно фігурує у справі про смертельну ДТП і в організованій схемі з квартирами померлих людей, демонструють головну проблему — корупція в судах існує не як набір окремих епізодів, а як інфраструктура.
І саме тому нинішнє розслідування виходить далеко за межі персональної справи Олексія Тандира. Воно ставить значно ширше питання: скільки рішень в українських судах за останні роки могли бути частиною подібних схем — і скільки квартир, земельних ділянок чи спадщини змінили власників не через право, а через доступ до потрібних кабінетів.
