Найближчої неділі Володимир Зеленський зустрінеться з Дональдом Трампом, щоб обговорити те, що ще донедавна вважалося немислимим — можливі параметри завершення війни. На кону не просто припинення вогню, а майбутня архітектура безпеки Європи й саме поняття українського суверенітету.
Переговори відбуваються на тлі найінтенсивніших атак Росії за останні тижні. Удари по Києву, енергетичній інфраструктурі та портових містах півдня мають чіткий політичний сенс: створити атмосферу тиску перед ключовими дипломатичними рішеннями.
Зеленський відкрито визнав, що територіальне питання стане головним каменем спотикання. Саме навколо нього зосереджені всі суперечності між Києвом, Вашингтоном і Москвою. Йдеться не лише про лінію фронту, а про принцип — чи можна змінювати кордони силою.
Американська сторона, за словами Зеленського, підготувала проєкт 20-пунктного мирного плану, який уже на 90% готовий. Його серцевиною є угода про безпекові гарантії — довгостроковий механізм стримування Росії, який має замінити провалені гарантії минулого, зокрема Будапештський меморандум.
Президент Росії Володимир Путін головує на засіданні Державної ради в Кремлі в Москві, Росія, 25 грудня 2025 року — Олександр Неменов
Однак саме тут і починається головна напруга. США пропонують 15-річну модель гарантій із можливістю продовження. Україна ж наполягає на більш жорстких, юридично зобов’язуючих механізмах, які не дозволять Москві перегрупуватися і знову вдарити.
Паралельно Кремль просуває власну логіку компромісу. Москва вимагає повного контролю над Донбасом і натякає на готовність «обміняти» інші окуповані території. Фактично йдеться про спробу легалізувати результати агресії через дипломатію.
Для України це червона лінія. Зеленський прямо заявляє, що жодне рішення не може бути ухвалене без врахування волі народу. Якщо компроміс вийде за межі допустимого, він готовий винести питання на референдум — але лише за умови повного припинення вогню щонайменше на 60 днів.
Така позиція демонструє баланс між політичною реальністю та внутрішнім суспільним запитом. Українське суспільство виснажене війною, але не готове платити за мир втратою державності.
Паралельно триває складна дипломатична гра. Європейські лідери, включно з керівництвом НАТО, намагаються зберегти єдність Заходу, побоюючись, що поспішний компроміс із Кремлем створить небезпечний прецедент для всієї системи безпеки.
Член аварійно-рятувальної служби допомагає літній жінці, яка перебувала в житловому будинку, пошкодженому російським безпілотником, під час російського нападу на Україну, в Києві, Україна, 23 грудня 2025 року — Томас Пітер
Росія, у свою чергу, використовує переговори як інструмент тиску. Удари по Харкову, Одесі та енергетичних об’єктах — це спосіб показати, що час працює проти України, а не проти агресора.
Заяви Кремля про «наближення до рішення» звучать радше як психологічна операція. Москва намагається створити ілюзію конструктивності, водночас не відмовляючись від жодної стратегічної мети.
Для Трампа ці переговори — шанс продемонструвати здатність укладати «великі угоди». Але ризик полягає в тому, що поспіх може призвести до рішень, які підірвуть міжнародне право та довіру союзників США.
Зустріч у неділю може стати моментом істини. Або сторони знайдуть формулу, що зупинить війну без капітуляції України, або світ стане свідком нового етапу конфлікту, замаскованого під дипломатичний прорив.
У будь-якому разі Україна входить у ці переговори з усвідомленням історичної ваги моменту. Йдеться не лише про кордони, а про право народу визначати власне майбутнє без диктату сили.
І саме тому рішення, ухвалені найближчими днями, можуть визначити не тільки кінець війни, а й правила гри для всього континенту на десятиліття вперед.
Поліцейські та рятувальники стоять біля автомобіля, знищеного під час вечірнього російського авіаудару в рамках російської агресії проти України, в Харкові, Україна, 26 грудня 2025 року — Софія Гатілова
