24 квітня 2025 року бойовики в Кашмірі здійснили смертельний напад на туристів, що призвело до загибелі та поранення мирних громадян. Індо-пакистанський конфлікт, який триває десятиліттями через споріднені території й водні ресурси, вийшов на новий рівень. Індія відреагувала низкою репресивних заходів, а Пакистан — контрзаходами, які можуть перерости в масштабну кризу в регіоні Південної Азії.
- Місце події. Напад стався в туристичній зоні індійської частини Кашміру, відомій своїми мальовничими горами та озерами.
- Обставини. Згідно з індійськими правоохоронцями, бойовики здійснили напад на невійськових громадян, що викликало хвилю обурення серед населення.
- Стверджуваний зв’язок. Хоча Індія офіційно не назвала підозрювану групу, уряд звинуватив Пакистан у підтримці терористичних угруповань, які перетинають лінію контролю для здійснення акцій на індійській території.
Реакція Індо-Пакистанських урядів
Міра Індії
- Призупинення дії водного договору. Індійський уряд тимчасово зупинив виконання умов «Індійсько-пакистанського водного договору 1960 року», який регулює права на води басейну річки Інду.
- Візові санкції. Відміна віз для громадян Пакистану та скорочення дипломатичного штату у Нью-Делі.
- Публічна риторика. Представники Нью-Делі звинувачують Ісламабад у «підриві безпеки в регіоні» та «підтримці терористів».
Відповідь Пакистану
- Закриття повітряного простору. Пакистан заборонив польоти індійських авіаліній над своєю територією, усунувши важливу транспортну ланку.
- Дипломатичний удар. Ісламабад наказав індійському уряду скоротити кількість дипломатів у столиці та призупинив торгівлю з Індією.
- Загроза «актом війни». МЗС Пакистану попередило, що будь-яка спроба блокування річок Інду буде розцінюватися як агресія.
Водний договір як останній оплот співпраці
Водний договір 1960 року, підписаний під егідою Світового банку, довгі роки слугував символом співпраці двох ядерних держав. Він гарантує Пакистану близько 90 % води для сільського господарства із системи річок Інду та його приток, які починаються на індійській території. Розрив договору не лише матиме катастрофічні наслідки для продовольчої безпеки Пакистану, а й створить екологічні проблеми в регіоні.
Можливі наслідки ескалації
- Військовий сценарій. Невиконання умов водного договору може стати формальним приводом для обмеженої військової операції, особливо внаслідок заяв обох сторін про «готовність захищати суверенітет».
- Економічні втрати. Торгівля між Індією та Пакистаном вже скорочена, а закриття кордонів позбавляє обидві економіки важливих ринків експорту та імпорту.
- Регулярна напруга вздовж Лінії контролю. З обох боків вже підтвердили посилення бойового чергування в Кашмірі, що збільшує ризик інцидентів через помилкові постріли чи технічні збої.
- Міжнародна реакція. США, ЄС та Китай закликають до дипломатичного врегулювання, однак відсутність «закритих каналів» комунікації погіршує шанси на швидке деескалювання.
Оцінки аналітиків
- Наджм ас-Сакіб, колишній дипломат Пакистану, вважає, що «наступні тижні будуть загостренням, яке може підірвати стабільність у всій Південній Азії».
- Сієд Мухаммад Алі, експерт із Безпеки в Ісламабаді, прогнозує більшу військову активність порівняно з ескалацією 2019 року, коли після нападу в Пулвамі обидві держави майже дійшли до відкритого збройного конфлікту.
- Асфандіяр Мір, аналітик із Вашингтона, наголошує на важливості негласного дипломатичного діалогу: «Відсутність «back‐channel» комунікацій значно підвищує ризик фатального непорозуміння».
Чому ситуація небезпечніша за 2019 рік
- Цивільні жертви. На відміну від попереднього конфлікту, нинішній напад спрямований на мирне населення, що викликає сильні емоції та жорсткі політичні рішення.
- Гіпернаціоналістичні настрої. Обидва уряди підзвітні внутрішнім радикальним силам, які вимагають «жорсткої відповіді» без урахування довгострокових наслідків.
- Зменшена роль посередників. Міжнародні організації та навіть традиційні «гаранти миру» не мають достатнього впливу, аби утримати сторони від подальшої ескалації.
Висновки та рекомендації для міжнародної спільноти
- Необхідність активації дипломатичних каналів. Створити негласні контакти на рівні розвідок і зовнішньополітичних радників обох держав.
- Підтрима стійких механізмів управління водними ресурсами. Залучити технічні місії ООН і Світового банку для контролю виконання договору та зниження ризику продовольчої кризи в Пакистані.
- Залучення регіональних акторів. Китай, Іран і Саудівська Аравія можуть стати посередниками, зацікавленими в стабільності регіону.
- Гуманітарна допомога постраждалим у Кашмірі. Відкрити коридори допомоги для поранених і родин загиблих, щоб зменшити тиск на владу і дати шанс на розрядку емоцій.
