У Росії знову набирає актуальності вислів «Чорний серпень» — так називають періоди, коли саме наприкінці літа країна переживала особливо серйозні політичні, економічні та військові потрясіння. Як пише CNN у своєму аналізі, нинішній серпень також може виявитися для Кремля далеко не таким спокійним, яким його намагається показати Володимир Путін.
Журналіст Нейтан Ходж звернув увагу на своєрідну закономірність останніх десятиліть. Серпень неодноразово ставав часом, коли приховані проблеми Росії раптово виходили назовні, запускаючи процеси, наслідки яких відчувалися роками.
Тепер на тлі війни проти України російська влада знову намагається демонструвати контроль над ситуацією. Однак за зовнішньою впевненістю Кремля дедалі помітніше проглядаються економічні труднощі, проблеми з паливом, удари по стратегічних об'єктах і посилення тиску на будь-які прояви незгоди.
Серпень, який не раз змінював історію Росії
Одним із найвідоміших серпневих потрясінь стала спроба державного перевороту в СРСР у 1991 році. Радикально налаштовані комуністи спробували усунути Михайла Горбачова та зупинити процес політичних змін.
Заколот провалився, однак його наслідки виявилися історичними. Вже наприкінці того ж року Радянський Союз припинив існування.
Через сім років, у серпні 1998-го, Росію накрила масштабна фінансова криза. Влада оголосила дефолт за частиною внутрішніх зобов'язань, рубль стрімко обвалився, а банківська система опинилася під величезним тиском. Для мільйонів росіян це означало втрату заощаджень і різке погіршення економічного становища.
А серпень 1999 року став поворотним уже з політичної точки зору. Саме тоді почалася друга чеченська війна, на тлі якої стрімко піднялася політична кар'єра маловідомого на той момент колишнього офіцера КДБ Володимира Путіна.
Через кілька років серпень знову став пов'язаний із війною. У 2008 році Росія почала військову операцію проти Грузії, після чого Москва встановила контроль над Абхазією та Південною Осетією.
Таким чином, «чорний» серпень для Росії — це не містичне поняття, а своєрідна історична метафора, за якою стоять цілком реальні політичні, економічні та військові потрясіння.
Що відбувається цього літа
На думку CNN, нинішній серпень також дає чимало приводів для тривоги Кремлю.
На фронті російські війська не демонструють того масштабного прориву, який міг би дозволити Кремлю говорити про швидке досягнення поставлених цілей. Просування залишається обмеженим, а ціна спроб наступу для російської армії залишається високою.
Одночасно дедалі більше проблем виникає далеко від лінії фронту.
В Україні продовжуються удари по російській військовій та енергетичній інфраструктурі. На території РФ регулярно виникають пожежі на підприємствах, складах та інших об'єктах, пов'язаних із забезпеченням війни.
Особливо болючою для російського суспільства стала паливна проблема.
Черги на автозаправках і перебої з постачанням бензину вже складно сприймати як поодинокі інциденти. Для звичайного громадянина саме такі проблеми є найбільш відчутним проявом економічних труднощів: коли дорожчає пальне, виникають перебої з його доступністю або з'являються обмеження на продаж, війна перестає здаватися далекою проблемою.
До цього додаються розмови про можливу нову хвилю мобілізації, що також здатне посилювати суспільне невдоволення.
Путін визнав проблему, але спробував її применшити
Цікаво, що навіть Володимиру Путіну довелося публічно торкнутися наслідків українських ударів по російських складах.
Однак російський президент подав ситуацію так, щоб не створювати враження системної кризи. Він визнав збитки, але водночас заявив про можливість відновлення пошкодженої інфраструктури за рахунок держави.
Це типовий для Кремля підхід: визнавати окрему проблему, але заперечувати її масштаб та системний характер.
Саме тут виникає головне питання, яке ставить автор CNN: чи є нинішній серпень черговим «чорним серпнем» для Росії?
Однозначної відповіді поки немає. Однак сукупність факторів виглядає дедалі менш комфортною для російської влади.
Економіка починає тиснути з кількох боків
Російська економіка вже тривалий час працює в умовах величезних військових витрат. Величезні ресурси спрямовуються на оборонний сектор, тоді як цивільна економіка змушена адаптуватися до санкцій, дефіциту окремих ресурсів та жорсткої грошово-кредитної політики.
CNN наводить думки російських опозиційних діячів, які говорять про кризові тенденції. Серед проблем вони називають ситуацію з паливом, падіння національної валюти та політичну невизначеність напередодні виборів.
Окремо увагу привертає історія головного економіста «Внешэкономбанка» Андрія Клепача.
Він заявив, що Росія не зможе виграти війну на виснаження, а тривале збереження нинішньої моделі може призвести до соціальної кризи. Серед причин проблем військової економіки Клепач називав величезні оборонні витрати, жорсткі монетарні обмеження, санкційний тиск та українські удари.
Після таких заяв економіст втратив посаду.
Для системи, яка демонструє абсолютну впевненість у стабільності економіки, подібні історії показові. Вони свідчать, що навіть обговорення потенційних негативних сценаріїв може стати для чиновників і експертів небезпечним.
Репресії стають ще одним сигналом
Економічні труднощі — лише одна сторона нинішньої ситуації.
Ще один важливий аспект — посилення тиску на політичних опонентів Кремля.
Цього місяця російського опозиційного політика від партії «Яблуко» Льва Шлосберга засудили до 11 років ув'язнення. Причиною стала його політична діяльність та позиція на користь миру з Україною.
Для авторитарної системи переслідування людини за заклики до миру є не просто черговою кримінальною справою. Це демонстрація того, наскільки вузьким стає простір для публічної дискусії всередині Росії.
CNN також нагадує про Олексія Навального, який помер у російській колонії. Раніше його отруїли речовиною «Новачок» — також у серпні, у 2020 році.
Після смерті Навального тиск на опозиційні сили не ослаб. Навпаки, Кремль продовжує демонструвати готовність жорстко придушувати будь-яку організовану політичну альтернативу.
Навіть російська пропаганда шукає пояснення
Показовою деталлю стало й те, що один із популярних російських таблоїдів у своїх астрологічних прогнозах пов'язав серпень із місячним затемненням та Плутоном — планетою, якій у подібних прогнозах приписують зв'язок із катастрофами.
З погляду реальної політики астрологія, звичайно, не може бути доказом майбутніх подій.
Однак сама поява таких сюжетів у масовій культурі цікава як відображення суспільних настроїв. Коли люди шукають пояснення тривожним подіям навіть у містичних прогнозах, це може свідчити про загальне відчуття нестабільності та невизначеності.
Чи справді Росія наближається до нового переломного моменту
Називати нинішній серпень повторенням 1991 або 1998 року було б передчасно.
Російська держава залишається великою та ресурсною, а Кремль зберігає значні можливості для фінансування війни й контролю над суспільством. Влада має потужний силовий апарат, інформаційні ресурси та можливість перекладати значну частину економічного навантаження на населення.
Проте проблема полягає в іншому.
Коли одночасно виникають труднощі на фронті, удари по стратегічній інфраструктурі, проблеми з паливом, економічний тиск, падіння валюти та посилення репресій, окремі проблеми починають підсилювати одна одну.
Саме така сукупність факторів і є потенційно небезпечною для будь-якої системи.
Для Кремля особливо важливо не допустити ситуації, коли економічні проблеми почнуть безпосередньо впливати на повсякденне життя великої кількості людей. Адже російська влада роками намагалася переконати населення, що війна перебуває десь далеко, а держава здатна гарантувати стабільність.
Черги за бензином, зростання цін або страх перед новою мобілізацією руйнують цю картину набагато ефективніше, ніж будь-які політичні заяви.
Тому нинішній «чорний серпень» може бути не стільки конкретною подією, скільки сукупністю тривожних сигналів.
Росія поки не перебуває на межі неминучого колапсу. Але дедалі більше ознак свідчить про те, що війна створює для російської системи накопичувальні проблеми, які неможливо нескінченно приховувати гучними заявами про стабільність.
І саме тому для Путіна нинішній серпень може виявитися значно важчим, ніж він хотів би показати російському суспільству.
