Невизначеність щодо подальшої політики Вашингтона, нестабільна ситуація на Близькому Сході та вже законтрактовані альтернативні поставки змушують азійські країни діяти вкрай обережно, залишаючи мільйони барелів іранської нафти без покупців.
Іран опинився перед парадоксальною ситуацією. Після років жорстких санкцій країна отримала рідкісну можливість збільшити експорт нафти завдяки тимчасовому пом'якшенню американських обмежень. Проте довгоочікуване повернення на міжнародний ринок виявилося набагато складнішим, ніж розраховував Тегеран.
За даними агентства Bloomberg, після отримання 60-денного санкційного винятку від США Іран значно посилив переговори з нафтопереробними компаніями в Індії, Японії, Південній Кореї та інших країнах Азії. Представники National Iranian Oil Company та численні посередники почали активно пропонувати нафту потенційним покупцям ще до офіційного набуття чинності американської ліцензії.
Однак реакція ринку виявилася стриманою.
Азія не вірить у довгострокове послаблення санкцій
Головною причиною обережності покупців стала непередбачуваність американської політики щодо Ірану. Аналітики зазначають, що навіть тимчасове послаблення санкцій не гарантує стабільності у майбутньому.
Провідний аналітик компанії Kpler Суміт Рітолія наголосив, що азійські країни не готові брати на себе довгострокові зобов'язання щодо закупівлі іранської нафти, поки санкційна політика США залишається нестійкою, а геополітична ситуація на Близькому Сході продовжує швидко змінюватися.
Для нафтопереробних компаній будь-який контракт з Іраном несе серйозні ризики. Якщо Вашингтон знову повернеться до жорсткого санкційного режиму, покупці можуть зіткнутися з фінансовими обмеженнями, труднощами у міжнародних розрахунках і навіть вторинними санкціями.
Іран накопичив величезні запаси нафти
Одним із головних завдань Тегерана зараз є пошук покупців для величезних запасів сировини, які накопичилися за останні місяці.
За оцінками Vortexa та розрахунками Bloomberg, станом на 22 червня на танкерах перебувало близько 68 мільйонів барелів іранської сирої нафти та конденсату. При цьому понад 80% цих обсягів не мають визначеного пункту призначення.
Фактично мільйони барелів сировини залишаються «плаваючими запасами», очікуючи на покупців.
Для Ірану це не лише економічна проблема, а й серйозний виклик для всієї нафтової галузі. Чим довше сировина залишається в морі, тим більшими стають витрати на її зберігання та логістику.
Саме тому Тегеран прагне не лише швидко продати накопичені обсяги, а й укласти довгострокові контракти, які дозволять наростити видобуток і стабілізувати експорт.
Ормузька протока залишається джерелом ризику
Додатковий тиск на ринок створює нестабільна ситуація навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських маршрутів для світової торгівлі нафтою.
Попри домовленості про відкриття та розмінування головних судноплавних шляхів, Іран 20 червня знову заявив про закриття протоки після ударів Ізраїлю по Лівану.
Через загрозу нових інцидентів понад 400 великих суден утримують позиції на східному боці Ормузької протоки, очікуючи на остаточне врегулювання ситуації та ширше відкриття маршруту після переговорів між США та Іраном.
Водночас потік нафти через цей стратегічний коридор продовжує зростати і вже досяг найшвидших темпів від початку конфлікту навколо Ірану, незважаючи на суперечливі заяви Тегерана.
Чому азійські НПЗ не поспішають купувати іранську нафту
Ще одним фактором стала зміна ситуації на ринку. Після тривалих перебоїв у районі Ормузької протоки азійські нафтопереробні заводи заздалегідь подбали про альтернативні поставки сировини.
Багато компаній уже уклали контракти з іншими постачальниками та не бачать необхідності терміново змінювати логістику.
Крім того, навіть за наявності американського дозволу залишаються чинними санкції Європейського Союзу та Великої Британії. Серйозними перешкодами також є проблеми зі страхуванням танкерів, міжнародними фінансовими розрахунками та небажання багатьох портів працювати із суднами так званого «тіньового флоту», який роками використовувався для перевезення підсанкційної іранської нафти.
Чи зможе Іран повернутися на світовий ринок
Наданий США санкційний виняток став для Ірану шансом частково повернути втрачені позиції на світовому енергетичному ринку. Однак нинішня ситуація демонструє, що одного лише політичного рішення недостатньо.
Ринок нафти надзвичайно чутливий до геополітичних ризиків, а великі покупці не готові ризикувати власною стабільністю заради короткострокової вигоди.
Тому навіть попри формальний дозвіл на продаж нафти Ірану доведеться ще довго переконувати потенційних покупців у тому, що співпраця з Тегераном не стане джерелом нових санкційних проблем. Поки ж десятки мільйонів барелів нафти продовжують чекати свого покупця просто посеред моря, нагадуючи про те, наскільки тісно енергетичний ринок пов'язаний із великою політикою та міжнародними конфліктами.
