Заява Дональда Трампа про Ормузьку протоку може стати одним із найбільш резонансних його висловлювань останнього часу. Президент США заявив, що вважає стратегічно важливий морський шлях «американською територією», а також наголосив, що Вашингтон нібито встановив повний контроль над регіоном після дій проти Ірану.
Фраза пролунала 21 серпня під час мітингу в Мертл-Біч у Південній Кароліні. Її значення важко переоцінити: Ормузька протока є одним із ключових вузлів світової енергетики, і будь-які заяви про зміну контролю над нею здатні мати наслідки далеко за межами Близького Сходу.
«Ми не можемо дозволити Ірану мати ядерну зброю, інакше ви побачите дуже погані речі. Тож ми прийшли туди й зупинили їх. Вони так сильно хочуть укласти угоду, а ми навіть не знаємо, чи хочемо ми цього, тому що я вважаю, що Ормузька протока зараз — американська територія», — заявив Трамп.
Це вже не перша подібна заява американського президента. Ще 14 серпня Трамп говорив про намір оголосити протоку територією США після завершення війни з Іраном. А 18 серпня він опублікував у Truth Social зображення, створене за допомогою штучного інтелекту, де Ормузька протока була позначена як «Нова територія США».
Трамп заявляє про «повний контроль»
За кілька годин до мітингу американський президент спілкувався з журналістами біля свого літака. Тоді він заявив, що США здійснюють «повний контроль» над усім регіоном навколо Ормузької протоки.
Трамп також стверджував, що Іран нібито дуже хоче укласти угоду зі Сполученими Штатами, однак Тегеран поки не готовий погодитися на те, що Вашингтон вважає «правильною угодою».
Ця риторика повністю відповідає підходу Трампа до міжнародних переговорів: американський президент неодноразово наголошував, що його цікавлять не домовленості заради самих домовленостей, а угоди, які він вважає вигідними для США.
Тепер цей принцип переноситься на один із найбільш чутливих геополітичних районів світу.
Ормузька протока — це не просто вузька смуга води між берегами. Це стратегічний коридор, через який проходять величезні обсяги енергоресурсів. Саме тому контроль над ним має значення, яке виходить далеко за межі відносин між Вашингтоном і Тегераном.
Чому Ормузька протока настільки важлива
Ормузька протока з'єднує Перську затоку з Оманською затокою та відкритим океаном.
Її географічне положення робить її своєрідними воротами для експорту енергоносіїв із регіону. До початку військового протистояння між США та Іраном у лютому 2026 року через цей вузький морський коридор проходила приблизно п'ята частина світових поставок нафти й газу.
Це означає, що ситуація навколо протоки безпосередньо впливає на світові енергетичні ринки.
Танкери, які перевозять нафту та нафтопродукти, використовують цей маршрут для доставки ресурсів до азійських та інших світових ринків. Будь-яке серйозне обмеження судноплавства здатне спричинити дефіцит пропозиції, підвищення вартості пального та новий виток інфляційного тиску.
Саме тому Ормуз давно є одним із найважливіших геополітичних важелів на планеті.
Той, хто здатен забезпечувати безпеку судноплавства, отримує величезний вплив на світову енергетичну систему.
А той, хто здатен блокувати або обмежувати рух суден, отримує інструмент тиску, здатний впливати на економіку десятків держав.
Що насправді означають слова Трампа?
Заяву Трампа важливо відділяти від юридичного статусу протоки.
Ормузька протока розташована між Іраном та Оманом і не є американською територією у звичайному значенні цього поняття. Тому слова президента США насамперед варто сприймати як політичну декларацію та демонстрацію претензії Вашингтона на домінуючий вплив у стратегічно важливому регіоні.
Але саме така риторика і є найбільш тривожною.
Якщо Трамп справді має намір домагатися довгострокового контролю над районом протоки, це може означати серйозну зміну американської стратегії на Близькому Сході.
Йдеться тоді вже не лише про стримування Ірану або недопущення появи в нього ядерної зброї.
На перший план виходить контроль над самим простором, через який проходить значна частина світових енергетичних потоків.
Це вже зовсім інший рівень геополітичної боротьби.
Іран залишається головною проблемою Трампа
Сам американський президент назвав ситуацію навколо Ірану однією зі своїх найбільших проблем на цей момент.
Водночас Трамп визнав, що йому складно зрозуміти, з ким саме в Тегерані вести переговори.
«Насправді це одна з моїх найбільших проблем. Я, чорт забирай, не знаю, з ким вести справи. Це проблема. Це єдина країна у світі, де ніхто не хоче бути президентом», — заявив Трамп.
Ця фраза демонструє складність ситуації, з якою стикається американська адміністрація.
Для будь-якої дипломатичної угоди необхідний партнер, який здатен ухвалювати рішення та гарантувати виконання домовленостей. Якщо Вашингтон вважає, що в іранській політичній системі немає зрозумілого центру прийняття рішень, можливості для дипломатії стають значно вужчими.
У такій ситуації військова сила та контроль над стратегічними районами перетворюються для США на додатковий інструмент тиску.
У розмові про Іран Трамп згадав Венесуелу
Особливо показовим стало те, що під час розмови про Іран Трамп несподівано провів паралель із Венесуелою.
Американський президент заявив, що США нібито отримують «мільярди й мільярди доларів» завдяки відносинам із Венесуелою.
«Ми заробляємо мільярди й мільярди доларів на Венесуелі. Ми чудово ладнаємо з Венесуелою. До речі, ніхто не любить про це говорити… І насправді, певною мірою, трохи інакше, але певною мірою, ми досягаємо такого ж успіху з Іраном», — сказав Трамп.
Ця формулювання важлива для розуміння його підходу до міжнародної політики.
Трамп явно розглядає геополітику не лише через призму безпеки та дипломатії, а й через економічну вигоду для Сполучених Штатів.
Контроль, вплив, доступ до ресурсів і можливість отримувати фінансову віддачу поступово стають частинами одного політичного рівняння.
Саме тому згадка про багатомільярдні доходи в контексті Венесуели та Ірану виглядає далеко не випадковою.
Ормуз може стати новою точкою глобального протистояння
Якщо слова Трампа про контроль над Ормузькою протокою будуть підкріплені конкретними діями, наслідки можуть вийти далеко за межі американсько-іранського конфлікту.
Насамперед це стосуватиметься держав, які залежать від постачання нафти та газу через Перську затоку.
Для азійських економік будь-які перебої в роботі протоки можуть означати різке зростання вартості енергоносіїв. Європейські держави також можуть відчути додатковий тиск на енергетичні ринки. Для США ситуація може створити як серйозні ризики, так і потенційні економічні переваги.
Але є ще один фундаментальний фактор — міжнародне право.
Ормузька протока є міжнародним морським проходом, який має величезне значення для свободи судноплавства. Спроба однієї держави оголосити таку акваторію своєю територією неминуче породила б серйозні міжнародно-правові питання.
Саме тому заяви Трампа не можна розглядати лише як черговий епізод американсько-іранського протистояння.
Вони зачіпають фундаментальний принцип міжнародної системи: хто має право контролювати стратегічні морські шляхи та на яких підставах?
Трамп попереджав про це ще раніше
Нинішня заява не стала повною несподіванкою.
Ще 14 серпня Трамп публічно говорив про намір оголосити Ормузьку протоку територією США після завершення війни з Іраном. Тоді він також заявляв про блокаду протоки та стверджував, що жодне судно не пройде, якщо Сполучені Штати цього не захочуть.
Через кілька днів, 18 серпня, американський президент опублікував у Truth Social зображення, створене за допомогою штучного інтелекту. На ньому акваторія Ормузької протоки була позначена як «Нова територія США».
Спочатку це можна було сприйняти як політичну провокацію або черговий приклад жорсткої риторики американського президента.
Але після нової заяви Трампа стає очевидно: тема не зникла з його політичного порядку денного.
Навпаки, вона поступово перетворюється на окремий елемент американської стратегії щодо Ірану.
Світ може зіткнутися з новою реальністю
Найважливіше в історії з Ормузькою протокою полягає не лише в тому, чи справді США мають намір юридично претендувати на цей водний шлях.
Набагато важливішим є сам факт появи такої риторики на тлі реального військового протистояння з Іраном.
Протягом десятиліть Вашингтон розглядав Близький Схід як регіон, де необхідно забезпечувати безпеку союзників, стримувати загрози та захищати свободу судноплавства. Тепер риторика Трампа звучить значно жорсткіше: йдеться вже не просто про гарантування безпеки, а про контроль над самим простором.
Якщо така стратегія буде реалізована хоча б частково, баланс сил у Перській затоці може суттєво змінитися.
Ірану доведеться враховувати американську військову присутність безпосередньо біля одного з найважливіших елементів його географії. Держави регіону будуть змушені заново оцінювати свої відносини з Вашингтоном і Тегераном. А світові ринки уважно стежитимуть за кожним сигналом щодо можливого обмеження руху танкерів.
Ормузька протока надто важлива, щоб її доля залишалася виключно регіональним питанням.
Це одна з головних артерій світової енергетики. Через неї проходить потік ресурсів, від якого залежать цілі економіки.
І тепер президент США публічно називає її американською територією.
Ще кілька тижнів тому така формулювання могла здатися лише політичною провокацією. Сьогодні вона звучить на тлі реального військового протистояння, боротьби за вплив і спроб Вашингтона змінити правила гри на Близькому Сході.
Якщо Трамп справді спробує перетворити свої слова на політичний курс, наслідки можуть відчути далеко за межами Перської затоки — від світових нафтових ринків до відносин між найбільшими державами планети.
