Корупція може стати одним із факторів, які заважають Україні завершити війну з максимально сильної позиції. Про це заявив колишній міністр оборони Михайло Федоров, наголосивши, що проблема значно масштабніша за окремі корупційні епізоди чи прізвища високопосадовців.
В інтерв'ю 24 каналу Федоров заявив, що під час роботи в Міністерстві оборони особисто зіткнувся із системою схем, які, за його словами, створювалися роками. Він стверджує, що намагався руйнувати ці механізми та зупиняти рішення, які дозволяли окремим людям отримувати вигоду за рахунок державного бюджету.
На думку ексміністра, проблема полягає не в одному відомстві та не в одній політичній команді. Йдеться про ширшу систему, яка, за його словами, впливає на здатність держави швидко ухвалювати рішення в умовах війни.
«Корупція заважає нам закінчити війну на сильній позиції», — заявив Федоров.
Йдеться не про кількох чиновників
Однією з найбільш резонансних частин заяви Федорова стала оцінка масштабу проблеми.
Він підкреслив, що не йдеться про одного чи двох людей і навіть не лише про керівників найвищого рівня. За словами ексміністра, мова може йти про сотні людей, які роками звикли отримувати прибуток від державних коштів.
Це принципово важлива деталь. Якщо корупційні механізми справді охоплюють велику кількість учасників, їхнє існування може впливати не лише на фінансові втрати держави, а й безпосередньо на швидкість ухвалення рішень.
Під час війни кожна затримка може мати високу ціну. Держава повинна оперативно закуповувати озброєння, забезпечувати армію, розвивати оборонне виробництво, будувати укріплення, залучати інвестиції та адаптувати економіку до надзвичайних умов.
Якщо ж частина системи ухвалення рішень працює насамперед на приватний інтерес, держава втрачає дорогоцінний ресурс — час.
Саме тому Федоров пов'язує боротьбу з корупцією безпосередньо зі здатністю України завершити війну на вигідних для себе умовах.
«Усі крадуть» — небезпечна точка для суспільства
Окремо ексміністр звернув увагу на те, як постійні корупційні скандали впливають на сприйняття держави громадянами.
За його словами, українців уже майже не дивують нові записи правоохоронних органів, викриття та розслідування. Якщо подібні історії з'являються регулярно, у суспільстві може закріпитися небезпечна установка: «Ну, всі крадуть».
Федоров назвав таке сприйняття ненормальним.
Проблема тут виходить далеко за межі репутації окремих чиновників. Коли громадяни перестають вірити, що державні інституції здатні працювати чесно, руйнується довіра до самої системи.
А без довіри набагато складніше вимагати від суспільства додаткових зусиль, мобілізувати ресурси, проводити непопулярні реформи та переконувати міжнародних партнерів у тому, що виділені кошти використовуються ефективно.
Для країни, яка одночасно веде війну та намагається будувати майбутню економіку, це може стати серйозною проблемою.
Федоров говорить про «новий суспільний договір»
Колишній міністр вважає, що подолати проблему окремими кадровими рішеннями неможливо.
На його думку, Україні необхідний новий суспільний договір — модель, у якій люди, здатні ухвалювати ефективні рішення, отримують можливість працювати, а суспільство має інструменти для оцінки їхніх результатів через демократичні процедури.
Це означає зміну самого підходу до державного управління.
У такій моделі важливо не лише призначити людину на посаду, а й створити зрозумілі правила, за якими її роботу можна оцінювати. Чиновник має відповідати не тільки за політичні заяви, а й за конкретний результат: швидкість ухвалення рішень, ефективність використання коштів, виконання державних програм та здатність реагувати на виклики.
Водночас контроль за владою має залишатися невід'ємною частиною цієї системи.
Саме тому Федоров позитивно оцінює роботу антикорупційних органів та громадян, які виходили на протести проти рішень, що викликали суспільне обурення.
Чому Федоров не називає прізвищ
Під час інтерв'ю у нього також запитали, чому він не називає конкретних людей, яких вважає причетними до корупційних схем.
Федоров відповів, що час для цього ще настане.
За його словами, українці зрештою дізнаються відповідні імена з різних джерел — від матеріалів правоохоронних органів і журналістських розслідувань до інших публічних доказів.
Водночас він наголосив, що його команда також продовжує займатися цією роботою.
Тут важливо розділяти політичні заяви та юридично встановлені факти. Сам факт звинувачення у корупції ще не означає доведену вину конкретної людини. Остаточну оцінку таким твердженням мають давати компетентні органи та суд.
Проте сама заява про нібито сотні людей, які роками заробляли на державному бюджеті, підкреслює масштаб претензій Федорова до існуючої системи.
«Ці люди програють»
Федоров також відповів на запитання, чому, якщо він намагався боротися із системними проблемами, його не повернули на посаду міністра оборони.
Він не погодився з формулюванням, що противники його підходу перемогли.
За словами ексміністра, те, що відбувалося навколо Міністерства оборони, було лише окремим епізодом значно ширшого протистояння.
«Це була битва за Міністерство оборони, а мова йде про війну за розвиток країни», — заявив він.
На його думку, люди, які побудували корупційні механізми, у підсумку програють. Серед підтверджень своєї позиції він назвав активність громадян, які виходили на протести, а також роботу антикорупційних органів.
Таким чином, Федоров представляє боротьбу з корупцією не як внутрішній конфлікт між окремими чиновниками, а як частину значно більшого процесу трансформації держави.
Федоров розповів і про спілкування із Зеленським
Окремо ексміністр відповів на запитання про свої стосунки з президентом Володимиром Зеленським.
За його словами, останнім часом вони не спілкувалися — Федоров зазначив, що приблизно кілька тижнів точно не мав із главою держави розмов.
Ця деталь привернула увагу на тлі його останніх публічних заяв про проблеми державного управління.
Ще 18 серпня Федоров заявив про «системну кризу управління» в Україні. Тоді він розкритикував вплив приватних інтересів на роботу парламенту та окремо згадав оборонну сферу, фармацевтику, гральний бізнес і податкову систему.
Нові заяви фактично продовжують цю лінію критики.
Чи справді корупція може завадити завершенню війни
У воєнний час корупція перестає бути лише питанням ефективності державного управління. Вона безпосередньо стосується обороноздатності.
Кошти, які можуть бути втрачені через непрозорі закупівлі або корупційні схеми, — це ресурси, які держава могла б спрямувати на армію, виробництво зброї, технології, захист міст та підтримку військових.
Але не менш важливими є рішення, які через приватні інтереси можуть ухвалюватися повільніше або взагалі блокуватися.
Україна веде війну не лише на полі бою. Паралельно триває боротьба за економічну стійкість, міжнародну підтримку, довіру суспільства та здатність держави планувати майбутнє.
Саме тому теза Федорова про «сильну позицію» має значно ширший зміст. Сильна позиція України — це не лише зброя та чисельність армії. Це також ефективні державні інституції, прозоре використання ресурсів, незалежні антикорупційні механізми та довіра громадян.
Якщо ці складові працюватимуть разом, Україна матиме значно більше можливостей диктувати власні умови та захищати свої інтереси.
А якщо суспільство звикне до думки, що «всі крадуть», це стане перемогою не окремих корупціонерів, а самої системи, яка дозволяє їм існувати.
Саме тому дискусія, яку порушив Федоров, виходить далеко за межі його особистого конфлікту з колишніми колегами. Вона стосується фундаментального питання: якою буде українська держава після війни — і чи зможе вона стати сильнішою за систему, яка роками дозволяла приватним інтересам впливати на державні рішення.
