Президентські вибори у Франції навесні 2027 року можуть стати значно важливішими для європейської безпеки, ніж здається на перший погляд. У Північноатлантичному альянсі вже відкрито побоюються сценарію, за якого новий французький президент вирішить дистанціюватися від військових структур НАТО. У найгіршому випадку Париж може фактично відмовитися від участі в об'єднаному командуванні блоку.
На перший погляд це може здатися черговою політичною дискусією всередині однієї з країн Європи. Але Франція — далеко не пересічний член НАТО. Це ядерна держава, одна з найбільших військових сил Європи, постійний член Ради Безпеки ООН і країна, яка має унікальні можливості у сфері розвідки, авіації, флоту та стратегічних озброєнь.
Саме тому, як пише Politico, у штаб-квартирі альянсу вже уважно стежать за французькою політикою.
Французькі вибори можуть стати проблемою для всього НАТО
За даними внутрішнього опитування НАТО, проведеного навесні та отриманого Politico, лише близько 54% французьких респондентів заявили, що підтримали б збереження членства країни в альянсі. Це один із найнижчих показників серед усіх 32 держав НАТО — нижчий результат зафіксували лише в Чорногорії.
Особливе занепокоєння викликає те, що значна частина французького електорату орієнтується на політичні сили, які мають серйозні претензії до нинішньої моделі відносин із НАТО.
Серед потенційно небезпечних для альянсу сценаріїв опинилася політична лінія Марін Ле Пен. Представниця «Національного об'єднання» виступає за вихід Франції з інтегрованого військового командування НАТО. Це не тотожне негайному виходу країни з самого альянсу, однак наслідки такого рішення були б відчутними.
Ще радикальнішу позицію займає лідер ультралівих Жан-Люк Меланшон. Він прямо заявляв про необхідність повного виходу Франції з НАТО, пояснюючи це, зокрема, тим, що Сполучені Штати нібито проводять щодо Європи ворожу політику.
Таким чином, на французьких виборах може виникнути ситуація, коли питання майбутнього НАТО стане не абстрактною темою зовнішньої політики, а одним із центральних пунктів президентської кампанії.
Чому саме Франція настільки важлива
Французька армія має для НАТО значення, яке значно перевищує просту чисельність військовослужбовців.
Париж володіє ядерним арсеналом, сучасною авіацією, потужними військово-морськими силами, супутниковими системами розвідки, десантними кораблями класу Mistral та єдиним у Європі атомним авіаносцем.
Колишній заступник начальника штабу військового командування НАТО французький генерал-лейтенант Мішель Яковлефф звертає увагу на особливість французьких можливостей: фактично країна має широкий спектр військових інструментів, які можуть одночасно працювати в різних середовищах — на суші, в повітрі, на морі, у космосі та в розвідувальній сфері.
Для альянсу це означає не просто ще одного союзника, а цілий комплекс можливостей, які інтегровані у спільне військове планування.
Окреме питання — французькі сили на східному фланзі НАТО.
У Румунії Франція має бойову групу чисельністю близько 1200 військовослужбовців. Також французькі військові беруть участь у присутності та стримуванні НАТО в інших частинах Європи, зокрема в країнах Балтії.
Якщо Париж почне скорочувати свою інтеграцію, постане практичне питання: хто замінить ці сили, можливості та командні ресурси?
І відповідь на нього не обов'язково буде простою.
Найгірший момент для такого рішення
Особливо небезпечним французький поворот може стати через зміни у відносинах між США та Європою.
За президентства Дональда Трампа Сполучені Штати дедалі активніше вимагають від європейських союзників збільшувати власні оборонні спроможності та брати на себе більшу відповідальність за безпеку континенту.
Саме в цей момент Європі необхідні сильні армії та тісніша координація між союзниками.
Якщо одночасно зі скороченням американської присутності Європа зіткнеться ще й із відходом Франції від інтегрованих військових структур НАТО, це може створити дуже неприємний ефект доміно.
«За меншої присутності США найменше хочеться, щоб велика європейська країна дистанціювалася від альянсу», — зазначив старший експерт Friends of Europe і колишній речник НАТО Джеймі Ши.
Фактично перед Європою може виникнути парадоксальна ситуація: від союзників вимагають більше відповідальності за власну оборону, але водночас одна з найпотужніших держав континенту потенційно може зменшити свою участь у спільній військовій системі.
Франція сама може втратити більше, ніж здається
Парадокс полягає в тому, що вихід з інтегрованих військових структур НАТО здатен вдарити не тільки по альянсу, а й по самій Франції.
Париж може формально залишитися політичним членом НАТО і зберегти право брати участь у ключових рішеннях. Однак його вплив на військове планування буде значно меншим.
Багато рішень у військовій сфері проходять через попередню роботу штабів та командних структур. Якщо французькі представники перестануть повноцінно брати участь у цьому процесі, Париж ризикує опинитися в ситуації, коли йому залишатиметься переважно реагувати на вже сформовані пропозиції.
Це означатиме втрату частини важелів впливу, які Франція накопичувала десятиліттями.
Йдеться також про високі командні посади, доступ до спільного військового планування та обмін розвідувальною інформацією.
Останній пункт особливо важливий. У сучасній війні інформація часто є не менш важливою за кількість танків чи літаків. Дані супутникової розвідки, інформація про пересування військ, оцінки загроз та оперативна картина створюють основу для ухвалення рішень.
Послаблення обміну такою інформацією може вдарити по всій системі колективної безпеки, але водночас зменшити й можливості самого Парижа отримувати дані від союзників.
Французький крок може змінити баланс сил у Європі
Є ще один політичний наслідок, про який говорять дипломати.
Якщо Франція почне віддалятися від НАТО, а Сполучені Штати паралельно скорочуватимуть свою військову присутність у Європі, роль Німеччини неминуче зростатиме.
Берлін у такому разі буде змушений брати на себе ще більшу відповідальність за оборону континенту.
Це може змінити традиційний баланс усередині Європи. Париж протягом десятиліть був одним із головних центрів європейської безпеки, а французька військова сила дозволяла країні претендувати на особливу роль у формуванні оборонної політики континенту.
Втрата цього статусу може мати довгострокові наслідки.
Один із дипломатів НАТО, коментуючи можливий сценарій, висловився надзвичайно різко: якщо Франція піде, вона втратить значну частину свого впливу, а Німеччині доведеться посилювати власну роль.
Саме тому потенційний французький розворот розглядають не лише як проблему НАТО, а як можливу перебудову всієї європейської системи безпеки.
Чи справді Франція може вийти з військових структур?
Тут ситуація складніша, ніж може здатися з політичних заяв.
Французька система президентських виборів передбачає два тури. Історично це часто дозволяло виборцям у другому турі об'єднуватися навколо кандидата, який вважався більш прийнятним для широкого кола суспільства.
Тому сьогоднішні рейтинги ще не означають, що радикальний кандидат обов'язково отримає президентський мандат.
Ба більше, навіть перемога політика, який виступає з різкою критикою НАТО, не гарантує автоматичного виконання всіх передвиборчих обіцянок.
Прикладом може слугувати Італія, де Джорджа Мелоні до приходу до влади займала значно жорсткіші позиції з низки міжнародних питань, але після перемоги скоригувала частину своєї політики та зберегла тісну співпрацю із західними союзниками.
Тому до французьких виборів ще залишається достатньо часу для зміни позицій, альянсів і настроїв виборців.
Проте в НАТО, схоже, вже не хочуть чекати до останнього.
Що станеться, якщо Париж справді зробить крок назад
За оцінкою Яковлеффа, теоретично французький президент може ухвалити рішення про вихід із військової структури командування без тривалого парламентського процесу.
Однак практична реалізація такого рішення зайняла б значно більше часу. Франції довелося б вирішувати питання щодо приблизно тисячі офіцерів, які працюють у структурах НАТО, систем зв'язку, командування, обміну інформацією та координації.
Потрібно було б перебудовувати величезну кількість процедур, які формувалися роками.
Окремо виникло б питання французького внеску до спільних бюджетів та військових програм.
За наведеними Politico оцінками, Франція забезпечує близько 10% щорічного оперативного бюджету НАТО, який становить приблизно 5,3 мільярда євро.
Тобто потенційна французька криза — це не просто питання символічного «віддалення від НАТО». Це конкретні гроші, люди, техніка, розвідка, командні посади, військові бази та оперативні можливості.
У НАТО вже думають, як не допустити найгіршого сценарію
Колишній речник альянсу Джеймі Ши вважає, що чекати результатів виборів може бути запізно.
На його думку, представники НАТО могли б уже зараз встановлювати контакти з політиками різних французьких сил, зокрема з представниками «Національного об'єднання» та «Нескореної Франції», щоб пояснювати потенційні наслідки дистанціювання від військових структур альянсу.
Йдеться не обов'язково про спробу вплинути на самі вибори. Скоріше — про необхідність заздалегідь пояснити майбутньому французькому керівництву, наскільки складною буде ціна різкого розвороту.
Є й інша пропозиція — надати Франції більше командних можливостей та продемонструвати, що Париж залишається критично важливим для майбутнього європейської оборони.
Це може бути способом зменшити відчуття, що Франція нібито має недостатній вплив усередині НАТО.
Тривожний сигнал для всієї Європи
Французькі вибори 2027 року ще не визначили майбутнє НАТО. Результат залишається відкритим, а політичні позиції кандидатів можуть змінитися.
Проте сам факт появи такого сценарію вже є серйозним сигналом.
Європейська система безпеки десятиліттями будувалася на припущенні, що ключові держави Заходу залишатимуться всередині спільної військово-політичної конструкції. Тепер це припущення вже не виглядає настільки непорушним.
США переглядають свою роль у Європі. Європейські країни змушені збільшувати оборонні витрати. Водночас у кількох державах зростає популярність політичних сил, які ставлять під сумнів традиційну модель західних союзів.
На цьому тлі Франція може стати головною перевіркою на міцність для НАТО.
Якщо Париж збереже нинішній курс, альянс отримає можливість зміцнити європейський компонент оборони. Якщо ж нове французьке керівництво вирішить дистанціюватися від військових структур НАТО, наслідки можуть виявитися набагато масштабнішими, ніж просто зміна зовнішньополітичного курсу однієї країни.
Саме тому слова одного з дипломатів НАТО про «жах» від можливої втрати Франції звучать особливо тривожно.
Питання фактично зводиться до одного: чи залишиться Париж одним із військових стовпів Європи, чи почне будувати власну траєкторію саме в той момент, коли континент найбільше потребує єдності.
І відповідь на це питання французькі виборці дадуть навесні 2027 року.
