Українська програма створення балістичних ракет дедалі більше привертає увагу західних партнерів. Йдеться не лише про посилення власних далекобійних можливостей України, а й про створення озброєння, якого сьогодні фактично бракує європейським арміям. Однією з найбільш обговорюваних розробок у цьому напрямку стала ракета FP-9.
Авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко заявив в ефірі Новини.LIVE, що потенціалом української балістики зацікавлене все НАТО. Причина проста: у Європі наразі немає власної балістичної ракети наземного базування, яка могла б виконувати подібні завдання.
За словами фахівця, FP-9 розглядається як система, здатна нести до 800 кілограмів вибухової речовини на відстань до 800 кілометрів. Якщо ці характеристики будуть реалізовані у серійному виробництві, Україна отримає принципово новий інструмент далекого ураження, який дозволить швидко реагувати на загрози та завдавати ударів по важливих військових об'єктах на значній відстані.
Чому українська ракета може зацікавити весь Альянс
Найважливіший момент полягає навіть не в окремих характеристиках FP-9, а в тому, яку проблему вона потенційно здатна вирішити для європейських країн.
Романенко звернув увагу на те, що європейські держави не мають достатньої кількості власних наземних балістичних систем. У результаті виникає своєрідний стратегічний дисбаланс: європейські армії мають сучасну авіацію, крилаті ракети, засоби ППО та інші далекобійні системи, але саме балістичний компонент залишається значно менш розвиненим.
Український досвід у цьому питанні формувався в умовах реальної війни. Саме тому потенційна поява FP-9 може бути цікавою для партнерів не тільки як готовий зразок озброєння, а й як технологічна база для подальшого розвитку власних ракетних програм.
Є ще один принциповий момент. За словами експерта, виробництво такої ракети не обов'язково має бути зосереджене виключно в Україні. Ймовірною є модель міжнародної кооперації, коли різні компоненти виготовляються у кількох європейських країнах, а в Україні здійснюється крупновузлова збірка та інтеграція ключових елементів.
Така схема може стати значною перевагою. Вона дозволяє розподілити виробничі потужності, отримати доступ до сучасних технологій і водночас прискорити масштабування програми.
Українська ракета може стати європейським проєктом
Романенко зазначив, що частина компонентів FP-9 може надходити з європейських держав. Водночас система донаведення на кінцевій ділянці польоту, ймовірно, може бути українською. Корпус також потенційно здатна виробляти українська промисловість.
Окреме значення має навігаційна система. Експерт висловив сподівання, що в цій частині можуть бути залучені технології Німеччини або Великої Британії.
Якщо така кооперація справді буде реалізована, FP-9 перестане бути виключно українським проєктом у вузькому розумінні. Вона може перетворитися на приклад нового європейського ракетного виробництва, в якому Україна відіграватиме одну з центральних ролей.
Це особливо важливо на тлі масштабів російського ракетного виробництва. Романенко нагадав, що Росія здатна виготовляти до 65 ракет для комплексів «Іскандер-М» на місяць.
Україна навряд чи зможе одразу відповідати аналогічними темпами. Однак ракетна війна — це не лише питання кількості. Не менш важливими є дальність, точність, швидкість польоту, можливість подолання протиракетної оборони та здатність системи регулярно застосовуватися.
Саме тут балістичні ракети мають особливе значення.
Чому балістика створює проблеми для ППО
Балістична ракета відрізняється від багатьох інших засобів ураження характером польоту та високою швидкістю. Для систем протиповітряної оборони це створює значно складніші умови.
Раніше авіаційний експерт Костянтин Криволап заявляв, що Росії буде непросто протидіяти українській балістичній зброї. На його думку, російські комплекси С-300 та С-400 не забезпечують гарантованого знищення балістичних цілей такого типу.
Криволап пояснював, що наявність потужного радара сама по собі не означає здатності здійснити точне кінетичне перехоплення балістичної ракети. Для цього необхідна не просто фіксація цілі, а надзвичайно точне наведення перехоплювача на об'єкт, який рухається з величезною швидкістю.
За його оцінкою, російські системи можуть використовувати підрив ракети-перехоплювача на певній відстані від цілі, розраховуючи на ураження уламками. Проте проти швидкісної балістичної ракети така схема не гарантує результату.
Експерт оцінював імовірність успішного перехоплення в таких умовах не вище 30%. Водночас ця оцінка є думкою конкретного фахівця, а реальна ефективність протиракетної оборони залежить від конкретної системи, типу цілі, траєкторії польоту, умов застосування та інших факторів.
FP-9 — не лише зброя для України
Якщо заявлені характеристики FP-9 будуть підтверджені практикою, її поява матиме значення далеко за межами української ракетної програми.
Україна фактично отримує можливість зайняти унікальну нішу — держави, яка не просто розробляє далекобійну зброю, а створює балістичну систему в умовах повномасштабної війни та накопичує практичний досвід її застосування.
Для європейських країн це може стати особливо цінним досвідом. Після десятиліть, протягом яких питання масштабних наземних ракетних озброєнь у Європі не було пріоритетним, безпекова ситуація на континенті кардинально змінилася.
Саме тому інтерес до української FP-9 може бути значно ширшим, ніж просто зацікавленість окремою ракетою. Йдеться про потенційне формування нового сегмента європейської оборонної промисловості.
І якщо Україна зможе перейти від розробки до стабільного серійного виробництва, наслідки можуть виявитися стратегічними. Ракета з дальністю до 800 кілометрів і бойовою частиною до 800 кілограмів здатна суттєво розширити можливості стримування.
Показово й те, що Україна вже не розглядається винятково як споживач західного озброєння. У ракетній сфері вона поступово перетворюється на державу, яка сама може запропонувати партнерам технології, виробничі рішення та бойовий досвід.
Саме це робить FP-9 потенційно важливим проєктом не тільки для української армії. Якщо міжнародна кооперація справді запрацює на повну силу, українська балістична програма може стати одним із фундаментів нового європейського ракетного потенціалу — потенціалу, якого континенту довгий час критично бракувало.
