Пантеон над Дніпром: де Україна шукає місце для своєї історії

Ідея створення Пантеону видатних українців поступово переходить із площини декларацій у сферу конкретних рішень. Питання, яке донедавна звучало як символічне, сьогодні набуває чітких контурів — із географією, критеріями відбору та політичним сенсом.



У центрі цієї дискусії опинився Київ, а точніше — простір довкола Дніпра як осі української історії.

Логіка вибору столиці виглядає майже безальтернативною. Йдеться не лише про адміністративний центр держави, а про місце, де перетинаються церемоніальні, дипломатичні та історичні функції. Прийом іноземних делегацій, державні ритуали, символічна вага міста — усе це формує контекст, у якому Пантеон має працювати не як закрита меморіальна зона, а як публічний простір державної пам’яті.

Окремий акцент робиться на Дніпрі. Річка, що століттями формувала український простір, тут розглядається як об’єднавчий символ — від ранньої державності до сучасної політичної нації. У цьому сенсі Пантеон біля Дніпра — це не лише про місце поховання, а про спробу закріпити безперервність історії в конкретному ландшафті.

Як зазначає «Дейком» у попередньому аналізі політики пам’яті, сучасна Україна дедалі частіше шукає матеріальні форми для своєї ідентичності — від музеїв до меморіальних комплексів. Пантеон у цій логіці стає ключовим елементом: точкою концентрації історичних сенсів, які раніше були розпорошені.

Втім, остаточного рішення щодо локації поки немає. Серед варіантів, що обговорюються, фігурує і Аскольдова могила — місце з глибоким історичним корінням, але складним контекстом для масштабного державного проєкту. Це питання потребує не лише архітектурного, а й суспільного консенсусу, адже будь-яке втручання в уже сформовані меморіальні простори має ризики.

На цьому етапі ключовою є не географія, а принципи. Формується система критеріїв, яка визначатиме, хто саме може бути похований у Пантеоні. Йдеться про період від часів Русі до сьогодення, але з важливим часовим фільтром — щонайменше кілька десятиліть після смерті. Такий підхід покликаний уникнути політичної кон’юнктури та передчасних оцінок, які можуть змінюватися разом із епохами.

Окремо стоїть питання перепоховань. Концепція передбачає обережний підхід: якщо могила вже стала частиною національного чи локального меморіального ландшафту, її не чіпатимуть. Натомість фокус зміщується на тих діячів, чиї останки перебувають за межами України. Ідея повернення таких постатей, як Симон Петлюра чи Павло Скоропадський, виходить за рамки суто символічного жесту — це складний дипломатичний і юридичний процес, що вимагає тривалих переговорів.

У підсумку Пантеон постає не як кладовище у звичному розумінні, а як інструмент формування національного канону. Це простір, де держава фіксує власну версію історії — не декларативно, а через конкретні імена, місця і ритуали. Саме тому дискусія навколо нього виходить за межі архітектури чи логістики.

Рішення про створення Пантеону фактично відкриває новий етап у політиці пам’яті України. Воно ставить питання не лише про минуле, а й про майбутнє — про те, як саме держава хоче бути зрозумілою для себе і для світу. І відповідь на це питання, ймовірно, визначатиметься не тільки місцем на мапі, а здатністю суспільства домовитися про власну історію.


Ця новина була опублікована у розділі: Суспільство, Культура, із заголовком: "Пантеон над Дніпром: де Україна шукає місце для своєї історії".

Матеріал підготував(-ла): Дмитро Вишневецький

Новину опубліковано: 02 травня 2026 року.

Оновлення в публікації відсутні. Якщо з'являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.


Останні новини

Вибір редакції

Що відбувається в суспільстві:

Пенсія понад 20 тисяч гривень: хто в Україні може отримувати такі виплати

Для більшості пенсіонерів така сума залишається недосяжною, однак закон передбачає значно вищі гарантовані виплати для окремих категорій громадян.

ВПО можуть залишитися без виплат: ПФУ назвав 7 причин, які варто перевірити вже зараз

Пенсійний фонд пояснив, через які покупки, заощадження, майно та тривале перебування за кордоном можна втратити допомогу на проживання.

Повернення українок може змінити майбутнє України: демографиня назвала головну умову

Висока зарплата за кордоном — не єдиний фактор, який утримує українок від повернення. Для багатьох вирішальним може стати можливість знову працювати за фахом і повернути професійний статус.

«Спадщина Вороновелів. Чотирнадцятий вогонь»: коли троє братів стають викликом для порядку, що існував шість століть

У Соборі завжди було тринадцять вогнів. Після приходу Марка, Єгора й Данила загорівся ще один. Вороновели не просили крісла чи влади — але тепер усьому прихованому світу доведеться вирішити, що означає Чотирнадцятий.

«Спадщина Вороновелів. Перша опівніч»: родина, яка прокидається разом із силою, від якої її приховували роками

Троє братів повертаються додому після загибелі батьків і дізнаються, що їхнє прізвище означає значно більше, ніж вони знали. Так починається історія Вороновелів.

Сусід димить на балконі, а квартира перетворюється на «курилку»: чи можна його покарати

Куріння на власному балконі прямо не заборонене законом, але це не дає права ігнорувати інтереси сусідів. У деяких випадках порушнику може загрожувати відповідальність.

Європейські новини:

Patriot для України можуть з’явитися швидше: Данія зробила гучну заяву про захист неба

Захід має додаткові можливості для посилення української ППО, однак для передачі систем Patriot потрібне політичне рішення союзників, заявила Метте Фредеріксен.

«Спадщина Вороновелів. Полювання почалося»: коли повернення трьох братів стає загрозою для всього прихованого світу

Вороновели більше не приховані. Їхню кров упізнають старі Доми, їхні імена входять у Вінець, поруч з’являються перші союзники — а невідомий ворог уже призначає ціну за трьох братів.

Україна готує авіаційний прорив: іноземні винищувачі можуть виробляти просто всередині країни

Контракти на постачання західних бойових літаків уже передбачають локалізацію виробництва та обслуговування, але все залежатиме від безпекової ситуації.