Росія різко збільшує кількість реактивних безпілотників, які використовує для ударів по Україні. За останній місяць кількість таких дронів у повітряних атаках зросла приблизно з 1500 до понад 2500. При цьому, за словами радника президента з технологічних питань Сергія Бескрестнова, відомого як Флеш, частину нових апаратів російська сторона запускає практично одразу після їхнього виробництва.
Ця тенденція може свідчити про суттєве збільшення темпів виготовлення та використання реактивних безпілотників. Якщо раніше між виробництвом і застосуванням могла бути певна пауза, то тепер Росія, за оцінкою фахівця, фактично переводить нові дрони безпосередньо з виробничої лінії до бойового застосування.
На цьому тлі українська протиповітряна оборона стикається з новим викликом. Реактивні безпілотники відрізняються від більш повільних моделей не лише швидкістю, а й меншим часом, який залишається для їхнього виявлення, супроводу та знищення.
Понад 2500 реактивних дронів за місяць
Сергій Бескрестнов повідомив, що минулого місяця Україну атакувало близько 1500 реактивних «Шахедів». Уже цього місяця, за його оцінкою, їхня кількість перевищила 2500.
Йдеться про дуже помітне зростання. Воно означає, що реактивні дрони поступово перестають бути поодиноким або відносно рідкісним елементом російських атак.
Тепер вони дедалі частіше стають частиною масштабних повітряних ударів, у яких одночасно використовуються десятки й сотні різних засобів ураження.
«Минулого місяця Україну атакувало приблизно 1500 реактивних "Шахедів", цього місяця вже більше 2500», — зазначив Бескрестнов.
Особливої уваги заслуговує його твердження про те, що реактивні «Шахеди» запускаються практично безпосередньо із заводу.
Якщо ця тенденція зберігатиметься, Росія зможе підтримувати високий темп атак навіть без тривалого накопичення готових дронів на складах. Вироблені апарати можуть досить швидко використовуватися у чергових ударах.
Це створює для України додаткову проблему: навіть успішне знищення великої кількості безпілотників не обов'язково означатиме швидке скорочення їхнього застосування, якщо виробничі потужності продовжують нарощувати випуск.
Нічна атака показала масштаб загрози
Масштаб російського застосування безпілотників продемонструвала атака в ніч на 30 серпня.
За даними Повітряних сил ЗСУ, починаючи з 18:00 29 серпня Росія атакувала Україну двома балістичними ракетами «Іскандер-М» із Курської області, а також 130 ударними безпілотниками різних типів.
Серед них були Shahed, «Гербера», S8000 «Бандероль» та дрони-імітатори «Пародія». Більшість Shahed у цій атаці, за даними Повітряних сил, були реактивними.
Станом на 08:30 українська протиповітряна оборона знищила або придушила 125 ворожих безпілотників.
Попри це, Повітряні сили зафіксували влучання засобів повітряного нападу на 13 локаціях. Ще на чотирьох локаціях зафіксували падіння збитих безпілотників або їхніх уламків.
Частина засобів ураження також не досягла своїх цілей.
Ці цифри демонструють, наскільки масштабними стають повітряні атаки. Одночасно українські сили мають справу з різними типами цілей, які можуть відрізнятися за швидкістю, висотою, траєкторією польоту та іншими характеристиками.
Швидкість стала одним із головних викликів
Однією з найбільш серйозних проблем є саме збільшення швидкості реактивних дронів.
За словами Бескрестнова, попередні версії таких апаратів могли розвивати приблизно 300–330 км/год. Водночас «Герань-4», за його оцінкою, здатна летіти зі швидкістю близько 450–550 км/год.
Різниця має принципове значення.
Чим швидше рухається повітряна ціль, тим менше часу залишається від моменту її виявлення до моменту потенційного ураження. Для системи протиповітряної оборони це означає необхідність швидше визначати ціль, передавати інформацію, приймати рішення та застосовувати відповідний засіб перехоплення.
Саме тому поява швидших безпілотників змінює вимоги до засобів боротьби з ними.
Бескрестнов зазначає, що українському реактивному дрону-перехоплювачу для ефективної роботи потрібна швидкість близько 600 км/год.
Однак створення такого апарата виявилося складнішим, ніж очікувалося.
Україна поки не має достатньо ефективного реактивного перехоплювача
Ще взимку українські виробники заявляли, що зможуть створити реактивні дрони-перехоплювачі протягом кількох тижнів. Проте, за словами Бескрестнова, реалізація цього завдання затягнулася.
Причина полягає у складності самої технології.
Перехоплювач повинен не просто бути швидким. Він має вчасно виявити ціль, наздогнати її, правильно розрахувати траєкторію та гарантовано уразити дрон.
При цьому реактивний безпілотник противника може рухатися зі значно вищою швидкістю, ніж традиційні ударні дрони. Це скорочує час для реакції та підвищує вимоги до всіх компонентів системи перехоплення.
Таким чином, завдання полягає не просто у створенні ще одного безпілотника. Потрібен комплекс, здатний працювати в умовах швидкоплинної повітряної атаки.
Саме тому поява ефективних реактивних перехоплювачів може стати одним із важливих напрямків розвитку української оборонної промисловості.
Поки основним засобом залишаються ракети
За оцінкою Бескрестнова, зараз реактивні «Шахеди» переважно знищують за допомогою ракет.
При цьому українські сили, за його словами, наразі здатні знищувати близько 80% таких безпілотників.
На перший погляд це дуже високий показник. Однак у випадку масованих атак навіть 20% цілей, які проходять через систему протиповітряної оборони, можуть становити серйозну проблему.
Якщо одночасно запускаються десятки або сотні безпілотників, абсолютна кількість тих, що потенційно можуть досягти своїх районів призначення, залишається значною навіть за високого відсотка перехоплення.
До того ж використання дорогих ракет для знищення дешевших безпілотників створює додаткове навантаження на українську систему ППО.
Це одна з причин, чому розробка дешевших засобів перехоплення стає дедалі важливішою.
Росія змінює тактику повітряних атак
Збільшення кількості реактивних безпілотників може свідчити не лише про зростання виробництва, а й про зміну самої концепції російських атак.
Раніше масовані удари значною мірою будувалися навколо великої кількості відносно повільних дронів, які могли використовуватися для перевантаження української протиповітряної оборони.
Тепер до цього додається фактор швидкості.
Російська сторона може одночасно використовувати різні типи безпілотників, ракет та імітаторів, змушуючи українську ППО розподіляти ресурси між цілями.
Імітатори можуть створювати додаткове навантаження на систему виявлення, тоді як швидші дрони скорочують час для реакції. Балістичні ракети, своєю чергою, створюють окремий клас загрози.
У результаті сучасна повітряна атака стає складнішою та багатошаровою.
Чому зростання виробництва викликає занепокоєння
Головна проблема для України полягає не лише у характеристиках окремого безпілотника. Набагато важливішим є масштаб.
Якщо Росія справді здатна збільшувати кількість реактивних дронів із приблизно 1500 до понад 2500 на місяць, це означає, що українській стороні доводиться постійно адаптувати систему захисту.
Необхідно збільшувати кількість засобів ППО, накопичувати боєприпаси, розвивати системи радіоелектронної боротьби та паралельно створювати нові технології перехоплення.
Причому йдеться про гонку, у якій технології постійно змінюються.
Щойно Україна знаходить ефективний спосіб боротьби з певним типом цілі, Росія може спробувати змінити її характеристики, збільшити швидкість, дальність, навантаження або спосіб застосування.
Саме це зараз може відбуватися з реактивними «Шахедами».
Українській ППО доведеться адаптуватися до нової реальності
Заяви Бескрестнова показують, що повітряна загроза для України поступово стає технологічно складнішою.
Масованість атак доповнюється швидкістю, різноманітністю засобів ураження та можливістю їхнього комбінованого застосування.
Українська відповідь на це також повинна бути комплексною.
Йдеться не лише про збільшення кількості ракет для традиційних систем ППО. Потрібні дешевші та швидкі засоби перехоплення, нові технології виявлення, удосконалення радіоелектронної боротьби та розвиток українського виробництва.
Особливо важливим може стати створення власних дронів-перехоплювачів. Якщо вони зможуть ефективно боротися з реактивними цілями та коштуватимуть дешевше за зенітні ракети, це дозволить значно ефективніше витрачати оборонні ресурси.
Поки ж українські сили продовжують відбивати масовані атаки доступними засобами.
Росія, своєю чергою, нарощує кількість реактивних безпілотників і, за даними українського фахівця, дедалі частіше запускає їх практично одразу після виробництва.
Це означає, що Україна входить у новий етап повітряного протистояння, де важливими стають уже не тільки кількість ракет і дронів, а швидкість технологічної адаптації.
Хто зможе швидше виробляти, модернізувати та масштабувати свої системи — той і отримає важливу перевагу.
І саме тому поява понад 2500 реактивних безпілотників за місяць є не просто статистикою. Це сигнал про те, наскільки швидко змінюється характер повітряної війни та наскільки важливо Україні не відставати в цій технологічній гонці.
