Росія різко наростила використання реактивних безпілотників під час ударів по Україні. За місяць кількість таких «Шахедів» зросла щонайменше на 67% — приблизно з 1500 до понад 2500 одиниць. Про це повідомив радник президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій «Флеш» Бескрестнов.
За його словами, у попередньому місяці Росія застосувала по Україні близько 1500 реактивних безпілотників, тоді як у серпні їхня кількість уже перевищила 2500. Таким чином, йдеться не просто про збільшення інтенсивності атак, а про дуже помітну зміну масштабів застосування саме реактивної версії дронів.
І ця тенденція може мати серйозні наслідки для української протиповітряної оборони.
Росія переходить до іншого масштабу атак
Реактивні безпілотники відрізняються від традиційних версій Shahed насамперед швидкістю. Для системи протиповітряної оборони це принципово важливо: чим швидше летить ціль, тим менше часу залишається на її виявлення, супровід та знищення.
Якщо одночасно збільшується не лише загальна кількість ударних дронів, а й частка швидших реактивних апаратів, навантаження на українську систему захисту повітряного простору зростає ще сильніше.
Саме тому цифра у понад 2500 реактивних «Шахедів» за місяць привертає особливу увагу. Йдеться про тисячі цілей, які можуть використовуватися для виснаження ППО, перевантаження окремих напрямків та нанесення ударів по військових, промислових, енергетичних і цивільних об’єктах.
При цьому точна структура російського ударного арсеналу залишається складною для публічного аналізу. Росія застосовує різні типи безпілотників, серед яких Shahed, «Гербера», S8000 «Бандероль» та дрони-імітатори. Тому наведені Бескрестновим цифри стосуються саме реактивних «Шахедів» і не є загальною кількістю всіх безпілотників, використаних за місяць.
Найбільш тривожна деталь — дата виробництва
Окремо Сергій Бескрестнов звернув увагу на ще одну особливість. За його словами, реактивні «Шахеди» Росія запускає по Україні практично безпосередньо із заводу.
Це означає, що між виробництвом безпілотника та його бойовим застосуванням може проходити дуже короткий проміжок часу.
На одному з апаратів, фрагмент якого продемонстрував Бескрестнов, була зазначена дата виробництва — 15 серпня 2026 року. Це, за його оцінкою, свідчить про те, наскільки швидко нові дрони можуть потрапляти безпосередньо до бойового застосування.
Така схема має очевидну логіку для держави, яка прагне підтримувати високий темп повітряних атак. Якщо виробництво, доставка та запуск максимально скорочені в часі, Росія отримує можливість швидко компенсувати витрати після масованих ударів і підтримувати постійний тиск на Україну.
Фактично формується модель, за якої виробничий конвеєр дедалі тісніше пов'язується з бойовим застосуванням.
Нічна атака 30 серпня показала масштаб проблеми
Показовою стала й атака в ніч на 30 серпня. За даними Повітряних сил ЗСУ, Росія застосувала дві балістичні ракети «Іскандер-М» та 130 ударних безпілотників різних типів. Більшість ударних Shahed, за даними українських військових, була реактивною.
Українська протиповітряна оборона заявила про знищення або подавлення 125 ворожих безпілотників. Водночас були зафіксовані влучання на 13 локаціях, а падіння уламків — ще у чотирьох місцях.
Ця атака демонструє, чому збільшення кількості саме реактивних дронів є серйозним фактором. Навіть за дуже високого показника роботи ППО частина повітряних цілей може прориватися або створювати наслідки через падіння уламків.
Для України це означає необхідність постійно адаптувати систему захисту. Потрібні не тільки традиційні засоби протиповітряної оборони, а й дешевші та швидкі рішення, здатні працювати проти масованих атак без виснаження дорогих ракетних запасів.
Чому ставка робиться саме на реактивні дрони
Однією з головних переваг безпілотників для Росії є можливість створювати масовані атаки відносно дешевими засобами.
Крилаті та балістичні ракети залишаються значно дорожчим ресурсом. Натомість ударні безпілотники можна виробляти великими серіями, а їхнє застосування дозволяє змушувати Україну витрачати значні ресурси на перехоплення.
Реактивна модифікація додає до цього ще одну характеристику — швидкість.
Умовно кажучи, система ППО має менше часу на реакцію, коли повітряна ціль рухається швидше. Якщо таких цілей одночасно десятки або сотні, завдання ускладнюється ще більше.
Тому збільшення кількості реактивних «Шахедів» може бути частиною ширшої тактики Росії, спрямованої на перевантаження української оборони.
Йдеться не обов'язково про те, що кожен дрон має гарантовано знищити конкретну ціль. Частина безпілотників може використовуватися для створення масовості, відволікання уваги, виявлення позицій ППО та змушення української сторони витрачати боєприпаси.
Для ППО головним викликом стає не лише кількість
Коли мова йде про масовані атаки, важливим показником є не тільки кількість запущених цілей. Значення мають їхня швидкість, висота польоту, маршрут, маневрування, тип бойової частини та можливість одночасного застосування різних засобів ураження.
Саме поєднання цих факторів може створювати найбільші проблеми.
Росія вже використовує під час одного удару різні типи ракет і безпілотників. Нічна атака 30 серпня стала черговим прикладом такої комбінованої схеми: балістичні ракети одночасно з великою кількістю дронів змушують українську ППО працювати одразу проти різних загроз.
Якщо до цього додається збільшення кількості швидкісних реактивних дронів, система оборони отримує ще складніше завдання.
І тут виникає питання не лише технічних можливостей, а й економіки війни.
Війна дронів переходить у промислову фазу
Понад 2500 реактивних «Шахедів» за місяць — це показник, який говорить не тільки про кількість застосованих безпілотників. Він демонструє масштаб виробничих можливостей, необхідних для підтримки такого темпу.
Якщо Росія справді може виготовляти реактивні дрони у великих кількостях і практично відразу відправляти їх у бойове застосування, то протистояння дедалі більше перетворюється на боротьбу промислових систем.
Україні потрібно не просто збивати кожен окремий дрон. Необхідно одночасно працювати над здатністю виявляти виробництво та логістику, розвивати власні засоби перехоплення, посилювати РЕБ, нарощувати мобільні вогневі групи та створювати технології, здатні працювати проти масованих атак.
Це особливо важливо через різницю у вартості засобів ураження. Якщо для знищення відносно дешевого безпілотника регулярно використовувати дорогі ракети, система оборони може зіткнутися з проблемою виснаження ресурсів.
Саме тому майбутнє протиповітряної оборони значною мірою залежатиме від пошуку балансу між ефективністю та ціною перехоплення.
Ситуація змінюється дуже швидко
Ще недавно основною загрозою з боку Shahed вважалася їхня масовість. Тепер до цього додається швидкість.
Це означає, що українська система оборони має постійно адаптуватися до нових модифікацій безпілотників. Те, що працювало проти попередніх поколінь дронів, не обов'язково буде достатньо ефективним проти нових варіантів.
Саме тому повідомлення Бескрестнова про зростання кількості реактивних «Шахедів» є важливим не лише як статистика. За цими цифрами стоїть зміна характеру повітряної війни.
За місяць — з приблизно 1500 до понад 2500 таких дронів. Це приріст щонайменше на дві третини.
І якщо тенденція продовжиться, Україні доведеться протистояти не просто більшій кількості безпілотників, а дедалі швидшій, масованішій і технологічно складнішій повітряній загрозі.
Найбільш тривожним у цій ситуації залишається те, що виробництво і бойове застосування нових дронів, за оцінкою Бескрестнова, фактично можуть бути об'єднані в один безперервний процес.
Реактивний «Шахед» може вийти з виробничого цеху — і невдовзі опинитися в українському небі.
А це означає, що боротьба з такою загрозою відбувається вже не лише на лінії зіткнення чи в небі над Україною. Вона значною мірою перетворюється на технологічне та промислове протистояння, результат якого залежатиме від того, хто швидше зможе виробляти, адаптувати та знаходити ефективні способи протидії новій зброї.
